ДОШКОЛЯТА

Мороз

Ходить Мороз надворі
По широкій оборі,
Ще й по горах-дібровах –
У чоботях пухових.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.
Ходить-бродить у шубі,
Біла шапка на чубі.
Ходить лютий, сердитий,
Хоче когось вкусити.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.

(М.Підгірянка)

Киця прокидається

Киця прокидається –
Лапками вмивається;
Квітка прокидається –
Росами вмивається;
Сонце прокидається –
Хмаркою вмивається.
Ну а ми з сестричкою
Вмиваємось водичкою.

(А.М’ястківський)

Вам усім, щоб здорові були,
Підросли і до школи пішли,
Треба суп і каші, хліб і салати
До кінця доїдати.
А солодкий компот, що тішить рота,
Швиденько випивати.

Вода у відеречку –
Братику, вмийся
Рушник на кілочку –
Братику, втрися.

Що погано, а що добре?

Встав хлопчина вранці рано,
Підійшов до тата:
Добре що, а що погано,
Хочу я спитати! –
Таємниць не маю я,
Слухайте, малята,
Ось вам книжечка моя
З відповіддю тата.
Як вітри в саду шумлять
І як грім гуркоче,
В час такий іти гулять
Ой погано, хлопче!
Дощ ущух, ясніє обрій.
Сонце в цілім світі.
Це й дорослим дуже добре,
Дуже добре й дітям.
Цей брудніший від калюжі,
Чорний, ніч неначе, –
Ясно, це погано дуже
Для облич дитячих.
Якщо хлопчик любить мило,
Чисто чистить зуби,
Цей хлопчина дуже милий,
Подивитись любо.
Відверни від нього очі:
Б’є слабеньких нишком, –
Забіяку я не хочу
Навіть вставить в книжку.
Цей гукає: – Не чіпай
Тих, хто менше зростом! –
Він хороший, так і знай,
Пречудовий просто!
А якщо ти все подер –
М’яч і книжку в клоччя,
Скаже кожен піонер:
Поганенький хлопчик.
Якщо хлопчик любить труд,
До книжок охочий,
Про такого пишуть тут:
Він хороший хлопчик.
Як від ґави карапуз
Утікати стане, –
Цей хлопчина боягуз.
Ясно – це погано.
Цей – малий, зате хоробро
Гонить грізну птицю.
Сміливий хлопчина, добре,
Це в житті згодиться.
Цей радіє, влізши в бруд,
Що сорочка бура.
Про такого кажуть тут:
Кепський, нечепура.
Цей от чистить черевики,
Миє сам калоші.
Він хоча і невеликий,
А цілком хороший.
Пам’ятай це кожен син.
Знай завжди, малятко:
Виросте із сина свин,
Якщо син – свинятко.
Хлопчик зрозумів умить,
Вирішив негайно:
«Буду добре все робить
Й не робить погано».

(В.Маяковський)

Безконечні казочки

Скажу, діти, вам казку:
Приніс зайчик дров в’язку,
поколов їх дрібненько,
зварив юшку швиденько.
Юшка була солодка –
Моя казка коротка.
Скажу, дітки, і другу:
Прибіг котик із лугу,
Ліг собі серед печі,
Муркотів дивні речі.
Дасте бубликів в’язку –
Докажу вам ту казку.
Ще б і третю сказала:
Мушка в хаті літала,
У сметану влетіла,
Вийти звідти не вміла.
Далі – далі не можна,
Бо це казка тривожна.
Ба, ще й знаю четверту:
Був горобчик упертий,
Дзьобав скриту він спритно:
– Змолочу усе жито!
Чи змолотить – не знати,
Доведеться чекати.
Ще послухайте й п’яту:
Вбіг хлопчина в кімнату,
У болоті по вуха,
Бо він мами не слуха.
А що далі – не знаю,
Хіба маму спитаю.
Скажу шосту вам завтра,
Сьому й восьму позавтра,
У суботу дев’яту,
А в неділю десяту.
Певно, будете раді
Казочок цих громаді.

(М.Підгірянка)

Ми садочок садили

У пісочку у рядок
Садить Толя свій садок.
А Олеся й Ната –
Ну допомагати:
На горбочку сіли,
Глину замісили –
Обмазують корінці...
Коли чують: – Молодці!
Оглянулись – а то Коля
Із лозинкою в руці.
– Що ви садите?
– Садок.
Ось кленок, ясенок...
– А де ж сливи, вишеньки?
– Ой, забули, лишенько!
Хтось гукнув: – То не садок,
Як не буди в нім грушок,
Не ростимуть горобина,
Запашна ялина.
Підійшов до гурту й Боря –
Їжачком стирчить чубок.
– Ось візьміть і мій дубок,
І калину-яворину,
І ось цю ліщину...
Стали друзі у кружок:
– Ти зростай, зростай, садок,
І зелений, і дзвінкий, –
Ми садили залюбки.

(Д.Головко)

Чому у зайченяти довгі вуха?

У лісі кожного проймає страх,
Бо щось страшне темні у кущах.
Ведмідь боїться, коли йде додому,
Шукає тиху стежечку знайому.
І вовк боїться, коли йде по воду,
Щоб не потрапити в лиху пригоду.
Лисичка озирається, петляє,
Хвостом пухнастим слід свій замітає.
Але найбільше зайченя боїться,
Йому той страх щоночі навіть сниться.
Чи бігає воно, чи спочиває,
Від страху завжди вуха наставляє.
І вуха довшають, ростуть і виростають,
І зайченя від страху прикривають.

(В.Грінчак)

Дощик

За віконцем дощик
Весело шумить
І усіх маляток
Наших веселить.
Візьме парасольки,
Вийде дітвора –
З дощиком веселим
Розпочнеться гра.
Крапельки стомились
Падати на нас –
Вже і їм, і діткам
Відпочити час.

(С.Жупанин)

Кіт Хома

Ледацюга кіт Хома
Як не спить, то так дріма.
А миші тим часом
Попід діжкою з квасом,
Поза макітрою з жиром
Крадуть ковбаси і ласують сиром.
Та ще й сміються: – От-то ми –
Не боїмось кота Хоми!

(Г.Пономаренко)

Золотий бджолиний рій
Носить мед у вулик свій.
Працюють бджілки охочі –
Зранку трудяться до ночі.
Я старанно теж труджуся,
Помагаю вже бабусі.
А як виросту, тоді
Буду першим у труді.

(Г.Бойко)

Покарав малого тато, –
Той стоїть в кутку кімнати.
Плаче хлопчик і рида,
Дума хлопчик: – Не біда!
От, як виросту, – кімнати
Буду круглі будувати.
Буде хата в нас така –
В ній ні одного кутка!

Грались, грались, розважались,
Веселились і сміялись.
Потім раптом посварились,
Сіли, стихли, зажурились.
Годі, годі сумувати!
Соромно ворогувати!
Не злостуй і схаменись,
Та до мене посміхнись.

Із ляльками

Біля хати квітне сонях,
В хаті – лялька, в ляльки – доня.
Мама-лялька бавить лялю…
– А ти хто для них, Наталю?
І Наталя меншу взяла...
– Я – бабуся їй, – сказала.

(А.Мястківський)

Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на кота – воркота,
На дитину дрімота.
А-а-а, а-а-а!

Машини

У нас машини різні
І жовті і барвисті.
Машини за машинами
Шурхотять своїми шинами.

Тихо, Лідочко, не плач!
Ми дамо тобі калач.
Ти калач наш візьми
І у коло з нами йди.

Ой, ну, люлі, дитя, спать!
Пішла мати жито жать
Та й вижала три квітки:
Що першу сонливу,
А другу дрімливу,
А третю щасливу.
Ой щоб воно спало,
Щастя-долю мало
І добрую годину
На малую дитину.
Ой щоб воно спало
І спати хотіло,
Як цвіт червоніло.

Люлі, ой люлята,
Поженем телята
На поля широкі,
Нехай напасуться
Та в хлівець вернуться.
Спати полягають,
Пастушка згадають.
А пастушок, пастушок
Сховав дудочку в мішок,
А з мішка в торбинку,
Приспав нам дитинку.
Спи, дитино, засинай
І нічого не думай.

Двоє козенят

Біг струмок через лужок.
Над водою – кладка.
І прийшло на бережок
Сіре козенятко.
– Зараз, – каже, – перейду
Я на той бік сміло! –
А навстріч, як на біду, –
Козенятко біле.
Ось на кладці тупотить
Сіре з цього боку,
А вже біле там стоїть
І назад – ні кроку!
Ну, а кладочка вузька –
Розійтися ніде...
– Гей, піду спочатку я,
Потім ти вже підеш!
– Відступись з дороги!
– Ні!
Перше перейду я! –
– Дай дорогу ти мені! –
Кожне вередує.
Тут вони серед містка
Так зіткнулись з ходу,
Що обоє сторчака
Полетіли в воду.
По камінчиках, по дну
Ковзають копитця...
– Ой, рятуйте! Потону!
Ні за що вхопиться! –
Раптом сіре як гукне:
– Не лякайся, брате!
Я тебе, а ти мене
Будемо тримати!
В нас удвох аж вісім ніг,
Це ж міцна опора!
Хоч би як струмок тут біг,
Ми його поборем! –
Так удвох на бережок
Вибрались два бранці
І побігли на лужок
Серед квітів граться.

(Н.Забіла)

Пральна машина

Пральну машину купили бобри.
Як увімкнути? Піди розбери:
Не знають ні видри, ні білки, ні лосі...
Такої складної не бачили досі.
Нащо вже сорока, що знає про все,
А й та винувато пір’їни трясе.
Голівкою крутить, розводить крильми:
– У школі таких не проходили ми.
Учений ведмідь примостився на пні:
– Інструкцію, – каже, – подайте мені... –
Чотири години дивився, гортав,
Почухав потилицю і прочитав:
«Водиці налити – пере не шумить.
Крохмалить, підбілює й сушить у мить.
Услід ще й прасує, бо є у ній праска...
Але… не забудьте сказати
«БУДЬ ЛАСКА!»

(Л.Пшенична)

Хвастунець

На всіх спогорда поглядає,
Себе без міри вихваляє:
– Я від усіх найрозумніший
І у дворі я найсильніший,
У мене сила ось яка! –
І демонструє кулака.
Я геть в усьому найспритніший
І від усіх найсміливіший...
Аж раптом поруч, де й узявсь,
Сусідський песик обізвавсь.
Вмить хлопчик прикусив язик
І швидко-швидко з двору зник.

Моїй мамі

Мамо, люба, добра, мила...
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить.
Ляжу спати, – ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать.
То ж дозволь тебе, рідненька,
За усе поцілувать.
(М.Познанська)

Промінці для бабусі

Прислала бабуся мені олівці,
Барвисті, мов сонця ясні промінці, –
Блакитний, зелений та яблуні цвіт,
Сьогодні ураз змалювали весь світ!
Вони повертають весну і тепло,
Щоб любій бабусі світліше було –
Рожевий, блакитний та яблуні цвіт,
Бабусі моїй подарують весь світ.

(В.Полинок)

Помирись, помирись,
І ніколи не сварись.
А якщо посваришся,
То скоро зістаришся.

Подружімося, подружімося
І ніколи не сварімося.
Будемо з тобою,
Як риба з водою.

У хлопчика-невелички

У хлопчика-невелички
Загубились рукавички,
Дав Андрій йому свої:
– Поки що візьми мої! –
Хлопчика обняв рукою,
Каже йому: – Підем, Вово,
Рукавички ми з тобою
Знайдемо обов’язково.

(Ю.Яковлєв)

Боягуз

Гнат Смільчак всього боїться –
Вовка, темряви, грози,
Тарганів, мишей, криниці
І сусідської кози.
Хлопця може налякати
Щонайменший карапуз.
Прізвище сміливе в Гната,
Ну, а сам він – боягуз.

Молитва за маму

Є в мене найкраща у світі
Матуся. За неї, Пречиста,
До тебе молюся.
Пошли їй не скарби,
А щастя і долю,
Щоб дні їй минали
Без смутку і болю.

(В.Романюк)

Пісня про дружбу

Як в садочку нашому добре жить,
Між собою вміємо ми дружить.
В нашім садочку,
В ріднім гурточку
Між собою вміємо ми дружить.

(Г.Гриненко)

Це добре, коли сонце посміхається,
Це добре, коли квіти розпускаються!
Це добре, коли діти лагідно сміються,
І добрі справи легко всім даються!