ДОШКОЛЯТА

Найбільш важливе досягнення дитини на четвертому році життя полягає в тому, що її дії набувають цілеспрямованого характеру. Займаючись різними видами діяльності, у повсякденній поведінці діти починають діяти відповідно до поставленої мети, хоча через нестійкість уваги можуть забути, відволіктися, залишити одну справу заради іншої.

Характерною особливістю дітей чотирирічного віку є значна емоційна збудливість, нестриманість і недостатня стійкість емоцій. У цьому віці продовжує формуватися культура поведінки дітей. Вони вже добре повинні знати і називати процеси умивання, одягання, їжі, догляду за зовнішнім виглядом та підтримання порядку. Вихованці повинні розуміти, що дорослі радіють, коли діти самостійно вдягаються, коли вони охайні. Знати предмети і дії, пов’язані з гігієнічними процесами. У дітей продовжують формувати знання правил поведінки за столом: не розмовляти, доки не прожував і не проковтнув їжу, вести себе спокійно, не кришити хліб, дякувати старшим, знати віршики про охайність, чистоту, читати дитячі книжки, розглядати картинки, допомагати один одному вдягатися, прибирати іграшки тощо.

Незважаючи на зростаючу самостійність дітей, роль дорослого в їхньому житті ще дуже велика. Основні спонукання до спілкування з дорослим у дітей починають переходити із сфери суто практичної (спільного виконання дій) у сферу пізнавальну. Дорослий починає виступати як джерело різноманітних відомостей про навколишнє оточення. Діти виявляють підвищену чутливість до тону, настрою і ставлення до себе з боку дорослих. Дошкільники стають чутливими до емоційного стану ровесників, легко його переймають. У спілкуванні дитини цього віку з дорослими та однолітками у дітей важливо виховувати гуманні почуття та елементарні уявлення про доброту, чуйність, взаємодопомогу, дружелюбність, увагу до оточуючих. Також у малюків продовжують формувати практичні навички культури поведінки.

Культурно-гігієнічні навички

Умивання. На четвертому році життя діти повинні дотримуватися послідовності миття рук, самостійно мити руки, знати свій рушник та користуватися ним, із задоволенням показувати дорослим, як слід вмиватися і мити руки, помічати брудні руки і своєчасно мити їх. Дорослі продовжують формувати у дітей уміння відчувати негативні емоції з приводу власних або чужих брудних рук, радіти, коли руки, носова хусточка чисті.

Догляд за своїм зовнішнім виглядом. Принципом проведення роботи з молодшими дошкільниками стає більш широкий, комплексний вплив на свідомість та моральні почуття дитини, а також надання дитині можливості повправлятися у виконанні необхідних дій, вчинків. Поступово дітям надають все більше самостійності, замінюючи показ тільки нагадуванням або словесними вказівками. При цьому широко використовують ігрові вправи («вистави» у ляльковому театрі, ігри з іграшками, ілюстрації) та художнє слово.

Поведінка за столом. Малюків цього віку вчать уміло користуватися ложкою та виделкою, їсти самостійно, не переливати їжу. Дитина повинна уміти відповідати на запитання: «Що ти сьогодні їв?». У вихованців формують уміння своєчасно користуватися серветкою, після їжі ложку та виделку класти на тарілку. Також слід сформувати уміння дитини за загальним столом не заважати іншим дітям, не брати їхній столовий посуд. За нагадуванням дорослого або самостійно після їжі діти повинні уміти говорити «спасибі». Поступово слід формувати уміння дітей відгукуватися на прохання дорослого допомогти накрити на стіл чи прибрати зі столу окремий посуд.

Одягання. Діти повинні уміти самостійно одягатися у правильній послідовності та за допомогою дорослого у важких випадках (застібання, зав’язування). У дошкільників формують уміння ввічливо просити дорослого про допомогу. Діти четвертого року життя повинні знати місце, де зберігаються їхні речі (свою шафку, поличку у шафі вдома тощо), впізнавати свої речі, не плутати з речами інших дітей, у випадку забруднення одягу звертатися за допомогою до дорослого.

Догляд за речами, іграшками. Продовжуємо вчити дітей умінню доглядати за речами та іграшками. Розвиваємо уміння бережливо ставитися до речей та іграшок, речей, користуватися ними за призначенням, проявляти особливу турботу про улюблені іграшки: берегти їх, складати на місце, мити, розчісувати, вдягати тощо. Поступово привчаємо дітлахів брати участь разом з дорослим у догляді за речами: прибирати, мити, допомагати матусі полоскати носові хусточки тощо. Діти повинні вміти помічати красу прибраної кімнати, випраного та випрасуваного одягу і радіти йому.

Ігрові уміння. У іграх діти четвертого року життя повинні вміти самостійно відтворювати ланцюг взаємопов’язаних дій, що відображають процеси одягання, умивання, їжі. Також дошкільнят стимулюють об’єднуватися з іншими дітьми в іграх: «Нагодуй ляльку Катрусю», «Купаємо ляльок», «У гості до ведмедика» та інших. Дошкільників вчать створювати ігрове середовище, наприклад, поставивши стільчики один за одним, утворювати потяг; добираючи відповідні меблі, обладнати ляльки ну кімнату тощо.

Культура діяльності

Ранковий підйом. Продовжуючи формувати культуру зміни одного режимного моменту іншим, у дитини формують звичку до того, що одна діяльність, змінює іншу, привчають до уміння переключатися з одного виду діяльності на інший, формуючи культуру початку і завершення справи (організовувати діяльність, добирати усе необхідне, просити про допомогу дорослих, підтримувати порядок, складати іграшки та матеріали, що були використані в діяльності на місце тощо).

Ранкова гімнастика. Продовжуємо формувати у дитини усвідомлення того, що зарядка є неодмінною складовою здорового способу життя, вона допомагає зберегти бадьорість, відпочити після важкої праці, підготуватися до виконання складного доручення тощо.

Спільні ігри та діяльність. Дошкільників вчать грати у елементарні сюжетно-рольові ігри, ігри з елементами драматизації, ігри з імітацією образів тварин, птахів, казкових персонажів. При цьому використовують як звичайні іграшки, так і іграшки з лялькового театру (бібабо, пальчиковий театр, іграшки-рукавички), музичний або літературний супровід. Дітям надають можливість для експериментування із різними матеріалами: водою, піском, снігом, папером, глиною, тканиною тощо. Дитину вчать спільно з дорослим брати участь у ігровому рольовому діалозі, називати свої ігрові дії.

У самостійних іграх діти повинні уміти передавати сюжет з декількох дій, самостійно користуватися деталями костюмів для виконання певних ролей (халат – лікар, фартух – кухар, бінокль – капітан тощо). Дітей привчають гратися у відведеному для ігор місці, вступати у ігрову взаємодію як з дорослим, так і з однолітками, проявляти творчість і фантазію, приймати ігровий образ і передавати його характерними рухами і словами чи звуками. Дошкільники повинні уміти розігрувати сюжети знайомих казок, разом з дорослими будувати нескладні споруди з різних деталей і включати їх у гру, вчити дотримуватися встановлених правил гри.

Сон. Продовжують формувати навички самостійної підготовки до сну із дотриманням певної процедури (відвідати туалет, умитися, роздягтися, охайно скласти речі, розібрати ліжко, лягти, спокійно заснути).

Культура спілкування

З дорослим. Дошкільників продовжують вчити проявляти прив’язаність до близьких, вони повинні уміти за прикладом дорослого чи самостійно виражати доброзичливість: виконувати прохання, повторювати дії, які схвалює дорослий, показати свої улюблені іграшки, прочитати віршика, заспівати пісеньку. У відповідь на прохання дорослого діти здатні стримувати негативні прояви (не кричати, не вередувати) і це уміння необхідно широко розвивати.

За прикладом дорослого або інших дітей вихованців заохочують намагатися називати дорослих на «ви», вихователя – на ім’я та по батькові, не відвертатися від дорослого, якщо він звертається; відповідати на запитання про батьків, улюблені іграшки, окремі події з життя. Також у вихованців стимулюють бажання охоче включатися до спільних з дорослим ігор.

За прикладом старших дошкільнят вчать помічати настрій членів родини і відповідно на нього реагувати, за спонуканням дорослих робити близьким що-небудь добре: подарувати квіти, принести дідусю окуляри, показати бабусі свої іграшки.

У дитячому садку з нагадуванням та самостійно вітатися, прощатися, дякувати.

З однолітками. На четвертому році життя діти повинні самостійно називати однолітків за іменами, привітно звертатися до них. За спонуканням і прикладом дорослого діти здатні виявляти гарне ставлення до однолітків: готовність до спільних дій, уміння спокійно грати поруч і невеличкою підгрупою, об’єднаною спільним ігровим сюжетом. За прикладом дорослого і на його прохання слід звертати увагу дітей на емоційний стан однолітка, закріплювати уміння проявляти співчуття, надавати елементарну допомогу (пожаліти, утішити, пригостити, запросити до гри).

Разом з однолітками діти повинні навчитися брати участь у вирішенні проблемно-ігрових ситуацій гуманістичного спрямування, що створює вихователь («Наш ведмедик забився», «У ляльки Наталочки немає друзів», «Збудуємо будиночок для зайчика» та інші). У таких ситуаціях дошкільників вчать обговорювати проблему, висловлювати свої пропозиції, допомагати тим, хто потрапив у біду.

Також у дошкільнят закріплюють бажання охоче брати участь у спільній справі: у хороводних, імітаційних та рухливих іграх, у збиранні «скарбів» (картинок, камінців тощо), у прибиранні іграшок, у підготовці до свята, формують здатність відчувати задоволення від участі у спільній справі.