ДОШКОЛЯТА

Добре руки помила

Доню! Ручок не помила,
А вже коржика вломила?
І до столу хочеш сісти
Як ти будеш кашку їсти?
В тебе ж пальчики й долоні
Від пісочку аж червоні.
Доня руки мила, мила,
Білу піну з мила збила.
І водички не жаліла.
Як помила, аж зраділа,
Поспіша до столу сісти
Полуниці й кашу їсти.

(Г.Чорнобицька)

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят,
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.
(А.Костецький)

Котик прокидається,
Лапкою вмивається,
Миє котик ротик,
Спинку і животик.
(А.Костецький)

Зайчик сірий умивається,
Видно в гості він збирається,
Вимив носик, вимив хвостик,
Вимив вухо, витер сухо.
(А.Костецький)

Сама

Застеляю ліжко вміло,
Підбиваю подушки,
Узяла пахуче мило
І вмиваюсь залюбки.
Ну а де це мій гребінчик?
Зараз кіску розчешу
І на самий її кінчик
Туго стрічку пов’яжу.

(В.Ткаченко)

Здоровим будь!

Ось горобчик сів на стовпчик.
Чистить пір’ячко горобчик.
Потім пурхнув на плетінь:
— Я чистенький! Цвір-цвірінь!

(Г.Бойко)

Сміються кури на городі:
Що за платтячко в Володі?
Ти ж не дівчинка, синочку,
Заправляй, мерщій, сорочку!

(Л.Пшенична)

Маша маленька,
Маша гарненька,
Іди, Маша доріжкою,
Тупни, Маша, ніжкою.

Вареники-великомученики,
Великі муки терпіли:
В гарячому окропі кипіли.
Ми вас поважаємо –
Картоплею напихаємо,
Дітей пригощаємо.

Їжте, їжте, просим щиро,
Вареники наші з сиром,
Вареники у сметані,
Вареники непогані.
Їжте, ну, їжте,
Смачного вам!

Таня

Це ж чому завжди у Тані
Щічки свіжі та рум’яні?
А тому, що Таня наша
Їсть і борщ, і хліб, і кашу!

(Г.Демченко)

Гой-да,
Хліба нема.
Був буханець –
З’їв баранець.
Була кришинка –
З’їла дитинка.

Праля

Ляльчине убраннячко
Я зберу.
Ляльчине убраннячко
Поперу.
Почеплю убраннячко
На шнурі,
Посушу убраннячко
У дворі.
Сонечко буде світити,
Ляльчину хустку білити.
Буде вітерець повівати,
Буде вбрання висихати.

(Т.Коломієць)

Де мій пальчик?

Рукавичку я наділа.
– Ой, куди ж це пальчик діла?
Загубився десь, пропав,
В свою хатку не попав.
Рукавичку я зняла:
– Гляньте, пальчика знайшла!
Пошукаєш, то й знайдеш.
Здрастуй, пальчик, як живеш.

(Н.Саконська)

Бичок

У бичка гарненькі ріжки,
Він веселий тільки трішки.
У кутку стоїть, зітхає:
В нього хвостика немає!
Якось голку я взяла,
Пришивати почала.
Закричав бичок:
– Болить!
Де ж це лікар Айболить!
Айболить поправив вуса:
– Шить хвоста я не візьмуся.
Ти – з пластмаси, любий бицю,
Може голочка зломиться!
Приготую зараз клею,
Тобі хвостика приклею.

(М.Пономаренко)

Є ляля у мене,
Похожа на мене,
Ну, просто як менша сестричка моя:
В обох нас косички,
В обох круглі личка,
І навіть всміхається ляля, як я.
Однакові очі і в неї, і в мене;
Однакові плаття: зелене й зелене.
І в неї косинка, і в мене косинка,
І навіть зовуть нас:
Маринка й Маринка.

(М.Познанська)

Встало вранці сонце,
Зазирнуло у віконце,
Ми до нього потяглися,
За промінчики взялися.
Нумо дружно присідати,
Сонечко розвеселяти.
Встали – сіли!
Встали – сіли!
Бачте, як розвеселили!
Стало й сонце танцювати,
Нас до кола припрошати.
Нумо-разом! Нумо – всі
Потанцюймо по росі!

Наш найменшенький Мізинчик
Плаче, плаче, плаче…
Безіменний не вгадає,
Що усе це значить.
А Середній – той поважний,
Слухати не хоче.
Вказівний пита Мізинця:
– Хочеш їсти, хлопче?
А великий із кімнати
Вже несе горішки,
Каже: – Плакати не треба,
На, поїж, хоч трішки!

Лиш прокинувся, вставай,
Лінькам волі не давай.
Всю природу вже роса омила,
От і ти берись за мило.

У мене обичай –
Козацький звичай:
Хоч там що побачу,
Не боюсь, не плачу.

Лежебока

Кличуть Іванка до сніданку,
– Я спати хочу, – каже Іванко.
Кличуть:
– Іванку, обід вистигає!
– Я ще не виспавсь, – відповідає.
Така щодня із ним морока,
Бо цей хлопчисько – лежебока.

Не плач,
Киця принесе калач
На хвостику
По зеленім мостику.
Маленький Василько, – не плач
Спечу тобі калач,
Медом помажу, усім покажу.
А тобі дам!

М’яч

Мій дзвінкий веселий м’яч,
Ти куди помчав навскач?
Голубий, червоний, стій!
Не здогнати тебе, прудкий!

(С.Маршак)

Ведмедик

Впав ведмедик на підлогу,
Відірвали йому ногу.
Все одно мені він кращий,
Не віддам його нізащо.

(А.Барто)

Літак

Збудували літака ми,
Полетіли над лісами,
Полетіли над лісами,
Й повернулися до мами!

(А.Барто)

Конячка

Я люблю конячку сиву.
Причешу їй гарно гриву,
Гребінцем пригладжу хвостик
І поїду верхи в гості.

(А.Барто)

Ведмедик Мишка

...Ну а це – ведмедик Мишка.
Він і плаче, і реве,
Він звихнув учора ніжку
І тепер кривенький трішки...
Та нічого – заживе.

(І.Нехода)

Баю-баю-баю,
Лялечку гойдаю.
Ти, котику, не нявчи
Доки ляля спить – мовчи
Ня-яв.
А-а, лялля
Я маленька няня.
Спи, спи моє дитя,
Скоро буде в нас кутя.

Іде, іде дід, дід.
Несе, несе міх, міх.
Отакий дідище,
Отакий страшище!
Отакий ногатий,
Отакий рукатий,
Отакий вусатий,
Такий бородатий!
Отакий дідище,
Отакий страшище, –
А я не боюсь!

Куй, куй, ковалі,
То великі, то малі.
А старого коваля
Посадили на коня,
А старую ковалицю
Посадили на теплицю,
А маленьких ковалят
Посадили на телят.
Гей, цоб, тпр-р! Цабе!

Ой чук, чук, чук!
Наловив дід щук,
Баба наварила,
Діда накормила,
Ой чук, чук, чук!
Наловив дід щук,
І сам не кушав,
Діточок потішав.

Ой чук, чук, чук!
Наловив дід щук,
Та повіз на торжок,
Та продав за шажок,
Медяника купив –
Дітей поманив.

Відгадай, хто ми?

– Всю ніч я двір оберігав.
Гав! Гав!
– А я господаря свого
Возив до міста.
І-го-го!
– Я гріб полову на току.
Ку-ку-рі-ку!
– В коморі я мишей ганяв.
Няв! Няв!
– Ховався взимку я в курінь.
Цвірінь!

(Г.Пономаренко)

За віконцем сон-дрімота
Заченя свої ворота.
Тихо-тихо йде до хати,
Бо пора вже діткам спати.
Вже заснула сон-травичка,
У гайочку спить лисичка,
Під кущем дрімає зайчик.
Спи, мій любий черебряйчик!

Всідайтеся всі зручненько,
Руки-ноги тримайте щільненько,
Та й дивіться, будь ласка,
Українську народну казку.

От і казки кінець,
Пішла баба у танець,
А за нею горобець,
Викрутасом, вихилясом,
Молодець, горобець.

Отака наша казка —
Дрів згоріла в’язка,
Діткам щічки зігріла,
Ну а казка звеселила.

Потягушки, потягушки,
На кісточки ростушки.
Хай росте наш Іванечко,
Високий, як батечко.

А-а-а, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
А ворітця – скрип-скрип...
Моя доня спить, спить.

Юля-чистюля

Замітає мама хату,
Хто біжить допомагати,
Хто совочок їй несе?
Звісно, Юля, наша Юля –
Маленька чистюля.
Капелюха чистить тато –
Хто біжить на поміч радо,
З криком: «Татку, я сама!»
Щітку в нього відніма?
Звісно, Юля, наша Юля –
Маленька чистюля.
Миє, тре бабуся посуд –
Хто їй мисочки підносить,
Ложки, чашки і ножа?
Хто їй часом заважа?
Звісно, Юля, наша Юля –
Маленька чистюля...

(В.Дарда)

Бабусина радість

Щоранку, як сонечко в небі засяє,
Бабусина радість у двір прибігає,
Хоч ще невеличка, зате не лінива!
Ускочить у хвіртку – і зараз до діла:
То носить водичку, то двір підмітає,
То з яблуньки гусінь в садку оббирає.
А то у дворі молоточком стукоче –
Все робить бабусина радість охоче!
Бабуся радіє та ще й примовля:
– Що день – то все більшає радість моя!
Росте, як кленочок побіля води!
А радість – це хлопчик!
А може, це ти?

(Г.Могильницька)

Вередуля

Хто це з ранку і до ночі
Вередує, як захоче:
Чай солодкий, суп солоний,
Знову з маслом макарони.
Коле светрик, мов їжак,
Шапку одягли не так.
І щоранку черевики –
То маленькі, то великі...
Хто вона, ця вереду ля,
Вередуля-капризуля?

Новачок Тарас

Ой, який хороший
Хлопчик є у нас!
В групі — наймолодший,
Звуть його Тарас.
Він в саду дитячим
Тільки перший раз.
Грається, не плаче
Новачок Тарас.

(М.Познанська)

Чарівні слова

До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі.
Їх кожен легко підбере,
Якщо йому не лінь.
Ти, друже, мусиш знати їх,
Запам’ятать не важко:
Маленькі ключики твої —
«Спасибі!» і «Будь ласка».

Малесенькі ніжки –
Швидко край доріжки –
Топ-топ-топ.
Малесенькі ніжки –
Бігли вздовж доріжки –
Туп-туп-туп.
А великі ноги
Мляво край дороги
Топ-топ-топ.
А великі ноги
Бігли вздовж дороги
Туп-туп-туп.

Утрьох

Славкові,
Що з квартири сорок,
Велосипед
Купили вчора.
Він зразу
В двір його потяг,
Прудкого та дзвінкого,
Все хизувався ним,
Та нас
Не підпускав до нього.
Просила Іра:
– Славчик, дай,
Проїду до паркану!
А він Ірині:
– Не займай,
Бо дам, –
Так в раз одстанеш!
Просив Юрко:
– Ну дай хоч раз
Проїду метрів двісті!
А він Юркові:
– Ач який!
Собі купи та їзди.

(А.Костецький)

Сорока-ворона на припічку сиділа,
Діткам кашку варила:
– Оцьому дам,
Оцьому дам,
Оцьому дам,
Оцьому дам,
А цьому не дам:
Бо він дрова не рубав,
Води не носив,
Печі не топив,
Каші не варив.

Мир миром
Пироги з сиром,
Вареники в маслі,
Ми дружечки красні,
Поцілуймося.

Летів горобець,
Сів на стовпець,
Нашій сварці – кінець.
Поцілуймося.

М’яч

Наша Таня гірко плаче:
Упустила в річку м’ячик!
Годі, Танечко, не плач,
Не потоне в річці м’яч!

(А.Барто)

Мама, тато, дід, бабуся,
Всіх назву, не помилюся.
Старший братик і сестричка
В нас сімейка невеличка.

(В.Гринько)

Це дідусь,
А це бабуся,
Це татусь,
А це матуся,
А малюк, звичайно, я –
Ось і вся моя сім’я.