|
Третій рік – переламний етап у житті дитини. Він характеризується протиріччям між прагненням дитини до самостійності, що швидко зростає, бажанням брати участь у діяльності дорослих та реальними можливостями малюка. Вирішити цю проблему можливо за допомогою гри.
У цей період відбуваються якісні зміни у її психіці. Зростають фізичні можливості малюка, розширюються потреби, змінюються види і форми діяльності, розвивається вольова сфера, елементи свідомості та самосвідомості, ускладнюється спілкування з оточуючими. Початок третього року життя являє собою період остаточного формування потреби спілкування з однолітками, що знаходить прояв у яскраво емоційно забарвленій ігровій взаємодії. Найбільша кількість контактів між дітьми виникає з приводу іграшок. Не рідко вони мають конфліктний характер. Завдання дорослого полягає у організації такої спільної гри, щоб вони могли діяти однією й тією самою іграшкою одночасно. Така робота повинна поєднуватись з формуванням позитивного ставлення дітей до однолітків.
Відбуваються зміни у спілкуванні дитини з дорослими. У неї зберігається висока чутливість до емоційного спілкування, але за умови спільних з дорослим предметних або ігрових дій. Дітям уже недостатньо однієї доброзичливої уваги – їм потрібно, щоб дорослий брав участь у їхніх діях. У тісній практичній взаємодії, наслідуючи дорослого, діти засвоюють предметні дії, правила поведінки та спілкування. У три роки у дітей виробляється певний комплекс поведінки. Вони прагнуть самостійно досягти позитивного результату своєї діяльності. В разі невдачі звертаються за допомогою дорослого, саме йому демонструють успіхи й досягнення, які без схвалення значною мірою втрачають свою цінність. Негативне чи байдуже ставлення дорослого до результату дитячої діяльності викликає у дітей почуття образи і смутку.
Отже, період характеризується підвищеною вразливістю й чутливістю дитини до оцінок її досягнень з боку дорослого. З них у дитини поступово починає складатися образ власного «Я».
Культурно-гігієнічні навички
У дітей третього року життя поряд з уявленнями формують практичні навички умивання, догляду за зовнішнім виглядом, поведінки за столом, догляду за речами та іграшками, одягання, ігрові уміння, уміння та навички культури діяльності та спілкування.
Умивання. Умиватися і мити руки дитина повинна за власним бажанням або за нагадуванням дорослого. З незначною допомогою дорослого дитина повинна уміти мити руки, дотримуючись послідовності дій:
Дорослий допомагає дитині засукати рукава, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно підставляє руки під воду, бере мило та намилює руки; Дорослий показує, як зробити багато піни, а дитина повторює рухи дорослого, змиває мило, закриває кран; Дорослий перевіряє, чи повністю кран закритий; Дитина самостійно витирає обличчя і руки рушником, дорослий звертає увагу на те, що і руки, і обличчя повинні бути сухими.
Догляд за своїм зовнішнім виглядом. Дитину вчать радіти чистому, красивому одягу, охайній зачісці. При цьому виховують негативне ставлення до забрудненого одягу, брудних рук, незачесаного волосся і вчать звертатися до дорослого із проханням допомогти привести себе у порядок, радіти з цього приводу. За нагадуванням дорослого дитина повинна уміти користуватися носовою хустинкою, яка завжди повинна в неї бути чистою.
Поведінка за столом. Дитина третього року життя повинна прагнути їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції кормління з ложки. Дітей вчать тримати ложку у правій руці, ретельно пережовувати їжу, радіти, що вона уміє їсти самостійно, як дорослий. За нагадуванням дорослого дітей вчать користуватися серветкою. Також у малюків розвивають уміння помічати красиво сервірований стіл, гарний посуд, смачну їжу; упізнавати та називати деякі страви: суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, сік, чай. За нагадуванням дорослого дитину вчать дякувати за їжу, допомагати прибирати за собою посуд (тарілку, чашку, серветку). Вдома у дитини повинен бути власний посуд. Дитині пропонують поспостерігати, як мама його миє, спонукають допомогти дорослим вимити свою чашку, тарілку, подати хліб тощо.
Догляд за речами та іграшками. Дитину вчать разом з дорослим та за його показом складати іграшки на місце, вішати одяг на стілець чи у шафку, ставити взуття на поличку. Дитина спостерігає, як дорослий пере, прасує, чистить одяг. Дитина цього віку може брати участь у митті іграшок, купанні ляльок під керівництвом та наглядом дорослого.
Одягання. Вчитися за показом дорослого знімати та вдягати одяг, розстібати великі ґудзики, шнурувати взуття, знати свої речі та радіти охайному одягу. Дітей поступово привчають до самостійного одягання у певній послідовності: спочатку білизна (трусики, майка або футболка), панчохи або носки, шорти або штанці, сорочка (для хлопчиків), юбка або плаття (для дівчаток), светр або кофта, взуття (для прогулянки), шапка, куртка чи пальто, рукавички. Роздягаються діти у зворотній послідовності.
Культура діяльності
Дотримання режиму. Необхідно продовжувати формувати поведінку дітей, що відповідає певним нормам і правилам. Вчити розуміти слова «можна», «неможна», «треба», діяти відповідно з вимогами дорослого у різних ситуаціях. Продовжують формувати у дитини звичку дотримання режиму діяльності та відпочинку.
Ігрові навички. У грі дітей третього року життя вчать відображати процеси умивання, одягання, їжі: годувати, купати, одягати іграшки, «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, умиватися. В іграх-демонстраціях з іграшками, які показує дорослий, допомагати ляльці правильно одягатися, приносити зайчику усе, що необхідно для купання тощо. Поступово розширюють діапазон іграшок, з якими дитина грає, знайомлячи, як можна грати з тією чи іншою іграшкою.
Гра. Дітей привчають грати з різноманітними іграшками: сюжетними, будівельними; виконувати відповідні дії у іграх імітаціях, грати з піском, водою, снігом. У грі передавати нескладний сюжет – ланцюг подій, пов’язаних між собою. Самостійно виконувати ігрові дії з іграшками, переносити їх на інші іграшки. За показом дорослого користуватися предметами-замісниками (замість мила використовувати цеглинку з дерев’яного конструктора, градусника – паличку, їжі для дядьки – пісок тощо). Пов’язувати ігрові дії з образом дорослого (як мама, тато, бабуся), образами тварин (як зайчик, ведмідь), вчити зосереджено грати з іграшками. За прикладом дорослого у іграх-імітаціях передавати характерні руки та звуконаслідування. Вступати у спілкування з дорослим через ігровий персонаж. Використовувати у грі прості будівлі, обігрувати їх, разом з дорослим вирішувати проблемні ситуації по ходу гри.
Уміння керувати власною поведінкою. Окрім вираження позитивного ставлення до діяльності, спілкування, гігієнічних процедур, дитину привчають бути терплячою, стриманою, формують уміння слухати, погоджуватися, домовлятися про певні дії.
Слухання казки. Дітей привчають слухати уважно, не відволікатися, сидіти рівно, не робити зайвих рухів тощо. Після читання поступово вчать відповідати на нескладні запитання, обговорювати прочитане, розглядати картинки, пригадуючи, про що йшлося у подіях казки чи оповідання.
Сон. Дитину привчають до самостійності під час підготовки до сну (роздягатися, складати свої речі, готувати ліжко, лягати спати). Формують певну культуру пов’язану зі спанням: не шуміти у спальній кімнаті, не заважати іншим, лягати на бік, тримати руки на ковдрі тощо.
Підйом після сну. Дитину привчають прокидатися, виконувати гігієнічні процедури, самостійно одягатися, допомагають прибирати ліжко.
Культура спілкування
З дорослими. На третьому році життя дітей вчать на прохання дорослого та за його показом проявляти доброзичливе ставлення до близьких: виконувати окремі прохання, брати участь у спільній грі. За ініціативою дорослого малюків привчають брати участь у спілкуванні: відповідати на запитання про себе (Як тебе звати?), про членів родити (Де твоя мама? Як звати твого тата?), про улюблені іграшки. Поступово дитина навчиться брати участь разом з дорослими у добрих справах (погодувати тварин, зробити подарунок), За показом та підказкою дорослого відгукуватися на стани дорослих (обійняти, пожаліти, приласкати). За прикладом і нагадуванням дорослого користуватися лагідними словами – звертаннями до близьких (бабуля, матуся, братик тощо), ввічливими звертаннями, навчаться говорити «спасибі». Діти цього віку здатні радіти схваленню дорослих.
З однолітками. За показом або спонуканням дорослого малюків навчають проявляти доброзичливість до однолітків (поділитися іграшкою, пригостити). Дітей стимулюють до виявлення інтересу до спілкування з дітьми, називання знайомих дітей на ім’я; за прикладом дорослого вихованців вчать грати зі спільною іграшкою, охоче брати участь у іграх-хороводах, іграх імітаціях. Також у дітей розвивають уміння відгукуватися на загальний емоційний стан: радіти спільним діям, танцям, іграм, музиці. Поступово дітей заохочують брати участь у ситуаціях, які об’єднують дітей спільною метою і загальним результатом діяльності, радіти загальним результатам, користуватися займенником «ми».
За прикладом дорослого малюків навчають співчувати однолітку (пожаліти, взяти за руку, запропонувати солодощі), під час спілкування лагідно звертатися по імені. Аналогічно до спілкування з однолітками, дитину вчать проявляти за прикладом дорослого добре ставлення до іграшок, тварин (не ображати ляльку, не лякати тварин).
|
