|
Художнє слово – дієвий педагогічний засіб, який характеризується універсальністю застосування. Звісно, щоб вдало його використовувати, бажано, щоб дорослий знав його напам’ять, був емоційним, зберігав зоровий контакт з дитиною.
Пропонована добірка художнього слова не є повною. Вона тільки допоможе зорієнтуватися, що ж можна прочитати дітям. Якщо Ви не знайшли вдалого вірша – подивіться у папки інших вікових періодів. Сподіваємось, що Ви будете використовувати художнє слово у спілкуванні з дітьми. А якщо самі знайдете цікаві вірші – надсилайте на адресу сайту і ми поповнимо запропоновану колекцію!
Культурно-гігієнічні навички
|
Вереда
Мала мама одинця, одинця-мазунця.
Мамі з ним була біда:
одинець був вереда,
Вереда вередував,
всім спокою не давав:
І бабусі, й тьоті Ірі,
і сусідам по квартирі.
Навіть котику-воркотику малому
Від плачу тікать доводиться із дому.
А горобчики сміються у садах:
– Цвіль-цвірінь!
Уже проснувся вереда.
Ось у ліжку він сидить, в стінку стука:
– Мамо, йди! Іди сюди! Візьми на руки!
Хлопець дригає ногами,
обливається сльозами
І подушку обійма: – Ма-ма-ма!
Стала мама умивать одинця –
Репетує мазунець без кінця!
Кулачками тре він очі:
– я вмиватися не хочу!
Теплої води нема! Ма-ма-ма!
Мама мило червоненьке узяла.
Вереду свого вмивати почала.
Знову плаче:
– Я не хочу! Ой, заходить мило в очі!
Не намилюй! Не вмивай! Ай-ай-ай!
Стала мама вереду утирать –
Вереда давай ще дужче кричать.
Він до лоба приклада кулачок:
Ой, колючий рушничок, рушничок!
Ти мене не обдирай,
ти гладеньким витирай! Ай-ай-ай!
Мама супу із каструлі налила,
Мама ложку вередулі подала.
– Нащо ложка? Забери ти!
Хочу суп з тарілки пити! –
І руками обома він тарілку підніма.
Ма-ма-ма!
Враз за шию потекло – гаряче!
Верещить він: – Ой, пече! Ой, пече! – Як затупає ногами
Та до мами із сльозами:
– Суп гарячий...
Їж сама! Дай того (чого нема!)...
Ма-ма-ма!
Ось бабуся вже зайшла до кімнати,
Булку з маком принесла для внучати.
– Я не хочу їсти так!
Виберіть із булки мак!
Чом варення в ній нема? Ма-ма-ма!
Вереда усе кричить, не змовка:
– Ви з вареннячком спечіть пиріжка!
Я з варенням хочу їсти,
Тільки так, щоб був без тіста,
А начиночка сама! Ма-ма-ма!
Стала мама одягать вереду,
Вереда – галасувать: – Не піду!
Хочу дома я сидіти!
Вже набридло мені літо!
Хочу, щоб прийшла зима! Ма-ма-ма!
Мама слоника купила заводного
Вереда горла щосили: – Не такого!
Я не хочу заводного!
Ти купи мені живого,
Із ногами чотирма! Ма-ма-ма!
Він із мамою гуляв у саду.
Хто проходив –
Впізнавав вереду.
Знов розплакався синочок:
– Мамо, хочу в дитсадочок,
Гратись з дітками всіма! Ма-ма-ма!
А йому відповіли малюки:
– Ну навіщо вереда нам такий?
Ні, не візьмемо тебе ми сюди:
В дитсадочок нам не треба вереди!
(Г.Бойко) |
Михаськів носик
«Носику, носику, – каже Михась, –
Чом ти брудненький у мене не раз?
Оля й Тарасик із мене сміються.
Вийти з тобою з хати боюся?»
«Любий Михасю, не винен же я.
Де ж то хустинка для носа твоя?
Треба просити матусю чемненько
Дати тобі хустинку чистеньку.
Витреш мене ти, Михасику мій.
Стану я гарний і чистий, як сніг.
Оля й Тарасик сміятись не будуть,
Гордо зі мною вийдеш між люди.
(М.Дьяченко) |
|
Є у мене киця Мурка
Є у мене киця Мурка,
Дуже мудра кішка.
Тільки скажеш:
«Замазура!» –
Вмиється хоть трішки.
А її синок Васько
Муркне:
«Мила нене,
Поки вип’ю молоко,
Вмийся ти за мене!.
(П.Воронько) |
|
Ой чуки-чуки
Ой чуки-чуки,
Чуки-на!
Наша доня
Чепурна.
В неї на голівці
Жовті чорнобривці,
І віночок
З конюшини,
І намисто
Із шипшини,
І листок красольки,
Наче парасолька,
І широкий лопушок,
Мов зелений фартушок!
(Н.Забіла) |
|
Корова
Он корівонька пішла
Пастись на травицю.
Нам корівонька дала
Молока дійницю.
Вані і Тетянці
Вийде всім по склянці,
Всім попить дістанеться
І коту зостанеться.
(О.Висотська) |
|
Я і братик мій
Я і братик мій Гнатко
Дуже любим молоко.
Ми, як трошки підростем –
Гнатик стане доярем,
А я коника впряжу,
З луків сіна навожу.
(З.Бондарчук) |
|
Бублики
Ой, смачні,
Ой, смачні
Бублики у Тані:
Медяні,
Запашні,
З маком,
Ще й рум’яні.
(Г.Бойко) |
Доня хоче спати
У моєї доні
Оченята сонні.
Рученьки, мов із вати, –
Доня хоче спати.
Ніч прийшла тихенька,
Спи, моя гарненька!
(П.Воронько) |
|
– Мамо, тату, нащо мило?
– Щоб воно нам руки мило.
Миється щоранку киця,
Й діткам митися годиться.
(Ю.Долинська) |
Той здорові зубки має,
Хто горішки не кусає –
В ручки візьме молоток:
По горішку – тук-тук-ток!
(Ю.Долинська) |
|
Спи, карооке моє онучатко.
Хай тобі сняться мама і татко,
Щедра жар-птиця на гілці каштана.
Спи, моя крихітко, люба, кохана.
Спи, засинай, моя славна дитино.
Сонечко завтра зійде неодмінно,
Місто зігріє і кожну тваринку,
Кожну комашку і кожну дитинку.
Виростеш ти, мов дубочок з водички,
Дужий, веселий, гарний на личко.
Будуть радіти за гарного сина
Мама-смаглявка – і Україна.
(Т.Неліна) |
Ой ти, коте сірий,
Вимети нам сіни,
А ти, білуватий,
Прибери нам в хаті,
А ти, коте рудьку,
Та витопи грубку,
Сідай в срібний човен,
Лови рибки повен.
Буде на снідання
І мамці, і няньці,
І бабусі старенькій,
І дитинці маленькій. |
|
Мама каже:
– А ходи-но
Умиватися, дитино.
Добре вимий руки,
Бо вони як у марюки,
Вичисть зуби, вимий личко,
Шию й вуха до полиску,
Бо сміятимуться кури
З невмиваки-замазури. |
Кра, ворона, кра!
На полиці сиділа,
Дітям кашу варила.
Діти пішли до села,
Сама кашу поїла,
Гиш, гиш,гиш! |
|
Колисонька, колисонька,
Колиши нам дитиноньку,
А щоб спало, не плакало,
А щоб росло, не боліло,
Ні голівка, ні все тіло. |
Ручки вимили хутенько,
Підемо обідати.
Пахне страва на столі –
Пригощайтеся, малі. |
Культура діяльності
|
Граємо з пальчиками
Будували, збудували
Хатку для мотрійки
(робимо дашок з рук)
Пожаліли пташечку
(гладимо одна одну руки)
Насварили кицю
(погрожуємо пальчиком)
Курочці-рябушечці
Насипали зерняток
(«сиплемо» зернятка)
– Знеси нам яєчко
(до великого пальця по черзі притискають кожний)
Виведи курчаток
(пучку пальців правої руки обхоплюють лівою рукою) |
Раз-два-три-чотири-п’ять!
Будем пальці рахувать –
Всі міцні, хороші,
Між собою схожі.
Раз-два-три-чотири-п’ять –
Вийшли пальчики гулять.
Раз-два-три-чотири-п’ять –
Вже в будиночку сидять.
Будем пальці рахувати:
Раз-два-три-чотири-п’ять.
Скільки пальців? Треба знать:
Раз-два-три-чотири-п’ять! |
|
Маленького песика тато
Вартує подвір’я і хату.
Всю ніч йому син помагав,
Як тато вигукував:
– ГАВ!
Хто нас будить, як будильник?
Ну звичайно, це наш півник.
Він щоранку у садку
Всім кричить:
– КУКУРІКУ!
Поросятко хоче їсти,
Не знаходить собі місця.
Каші я йому зварю,
Поросятко скаже:
– ХРЮ!
Ходить котик тишком-нишком,
Упіймав маленьку мишку.
Сміло вгору хвіст підняв,
Проказавши гордо:
– НЯВ!
Страшно вовчику в ліску,
То і виє вовчик:
– У-У-У!
Каже зайчик вовчику:
– Заспокойся, хлопчику,
Доки я живу у лісі,
Ти нікого тут не бійся!
У траві коло пенька
Я побачила жука.
Жук великий, жук вусатий,
А чи вмієш ти співати?
Жу-жу-жу, жу-жу-жу,
Я без діла не сиджу.
(І.Січовик) |
Перу, перу платтячко
Перу, перу платтячко
І хустинки
Для моєї лялечки,
Для Маринки.
Перу, перу платтячко
І співаю,
У вікно на сонечко
Поглядаю.
Вийди, вийди, сонечко,
З-за хмаринки, –
Хай висохне платтячко
Для Маринки.
Буду, буду платтячко
Прасувати,
Буду мою лялечку
Одягати.
(Г.Бойко) |
|
Півень
Шия жовта, хвіст зелений,
Борода – як маків цвіт.
Півник є такий у мене,
Всім малятам шле привіт.
Ходить півник по садку
І співа: «Ку-ку-рі-ку!»
(М.Познанська) |
|
Зайчик
Мій зайчик пухнастий,
Вухастий, гарненький,
І навіть улітку
Він завжди біленький!
(М.Пономаренко) |
|
Рівно спинку ти тримай –
Цю пораду пам’ятай!
Друзям це перекажи
І здоров’я бережи.
(Ю.Долинська) |
Маєш книжку – пам’ятай:
Тільки сидячи читай.
Хочеш лежачи читати –
Будеш зір поганий мати.
(Ю.Долинська) |
|
Не плач, не плач.
Зробимо тобі колисочку,
Мальовані бильця,
Срібні коло кільця.
Нову колисочку
Повісимо на калиночку.
Будуть гулі прилітати
Тебе будуть годувати.
Будуть вітри повівати
Калиноньку колисати.
Колишся, колиска,
Не плач, моя дитинка. |
Каже син:
– Ой-ой, матусю!
Я ще сплю і не проснуся,
Не будіть я подивлюся
Дивний сон-мультиплікат,
Сон про зайця і вовка.
А в садочок, люба нене,
Ви сходіть самі, без мене.
– Ну, й ледащо!
Ну, й нечема!
Що за сплюх!
Невже Ярема? |
|
Мама каже:
– Годі спати,
Вже давно пора вставати.
Всі, хто спали, повставали,
Тільки ми одні проспали.
Сором! Сором! Мій синок
Запізнився в дитсадок. |
Не плач, не плач.
Киця принесе калач.
На кленовому листочку
На пухнастому хвосточку.
Медком помаже, тобі покаже
І з’їсть. |
|
Будьмо друзі
Ліс – ні краю, ні початку,
Дикі зарості кругом…
Пострічалося дівчатко
Із колючим їжачком.
– Звешся як? – дівча питає.
– Будьмо друзі – ти і я!
І їжак із переляку
Геть забув своє ім’я.
(О.Орач) |
Ведмедики
Ведмежаток я взяла,
Посадила до стола,
Стала медом частувати:
– Пригощайтесь, ведмежата!
А ведмедики сидять
І нічого не їдять:
Скуштувать медку охота –
Та відкрить не можуть рота.
(Г.Бойко) |
|
Песик помагає
Підмітає зранку
У дворі Мар’янка,
Чисто підмітає.
Песик вийшов на поріг
І хвостом змітає сніг –
Песик помагає.
(Г.Бойко) |
Ведмедик
Ой, заснуло, тихо! Ша!
Моє миле ведмежа!
Одягло блакитну шубу,
Притулилося до груби,
Спить собі без задніх ніг,
Думає, що тут барліг!
(М.Пономаренко) |
|
До свята
Дуже гарно шиє бабуся!
Я від неї шити навчуся.
Помережу ляльці кофтинку
І собі пошию хустинку.
Вийде гарний одяг до свята,
Не пізнають мама і тато.
(В.Гринько) |
|
Культура спілкування
|
Оленка
Є у нас маленька
Дівчинка Оленка,
Дівчинка-приспівочка,
Круглая голівочка,
Цілий день: «Уа-уа», –
От і всі її слова.
Як в нашої доні
Губоньки червоні.
Як в нашої птички
Рожевії щічки.
Як в нашої кришки
Тепленькі ніжки.
Як в нашої лапки
Нігтики-подряпки.
Ми не ляжем рано спати –
Треба донечку купати,
Теплу водичку
Ллємо на нашу птичку.
Ой з гуски вода,
А з Оленки худоба!
(О.Благініна) |
Калачі
Несе киця на хвості
Три калачі золоті.
Один калач буде мати
Моя мати.
Другий калач для тата
Несе киця хвостата.
Третій калач для сестри.
То вже три.
Що ж, для всіх не вистача –
Буду я без калача.
Киця каже: – Пробач,
Загубився твій калач.
Сестра каже: – Тихо! Цить!
Дам тобі свого вкусить!
Тато каже: – Сину!
Бери мого половину!
Мати каже: – Не плач!
Бери собі мій калач.
(Д.Павличко) |
|
Шкоденятко
Хто розбив сьогодні вазу,
З’їв цукерки всі відразу,
На стілець намазав клею,
Кицьку за хвоста приклеїв?
Хто насипав солі в цукор?
Хто м’ячем об стіни стукав?
Хто роздер нові штанці,
В люстру кидав камінці,
Вліз у мамину шухляду,
Відкусив шматок помади,
Скрізь розлив одеколон,
Розкрутив магнітофон?
Хто? Хлопчина чи дівчатко –
Це маленьке шкоденятко?
(Т.Лисенко) |
Жаднюга
Лялька Барбі є в Маринки,
Є коляска, є машинки,
Олівці, червоний м’ячик,
Що завжди так гарно скаче.
Тільки подружок нема –
Грається вона сама:
Все, що у Маринки є,
Вона нікому не дає. |
|
Здрастуй, сонечко
Я всміхаюсь сонечку:
– Здрастуй, золоте! –
Я всміхаюсь квітоньці –
Хай вона цвіте!
Я всміхаюсь дощику:
– Лийся, мов з відра!
Друзям усміхаюся, зичу їм добра!
(М.Познанська) |
Мамине свято
Мамине свято
Я зустрічаю.
Я для матусі
Віршика знаю,
Я подарунок
Мамі роблю.
Я мою маму
Дуже люблю.
(І.Кульська) |
|
Жадібний Євгенко
Євген горіхи роздає:
– Оце – моє, оце – твоє.
– А це чиє?
– Це теж моє!
Дивлюсь, горіхів не стає...
А в вас такий Євгенко є,
Що так горіхи роздає?
(Л.Пшенична) |
Заперечую бабусі:
– Я не дзиґа, я – Натуся!
Коли б я отак вертілась, –
На шматочки б розлетілась.
(М.Пономаренко) |
|
