|
Другий рік життя – значний етап у житті дитини, початок широкого спілкування з навколишнім світом. Для дітей цього віку характерною є нестійкість поведінки. Це вимагає особливої уваги з боку дорослих для нормалізації поведінки дитини, підтримки доброго настрою.
Спілкування дорослого з дитиною набуває яскраво вираженого пізнавального характеру. У процесі спілкування дитина набуває форми спільної діяльності, в ході якої дорослий поступово знайомить її з навколишньою дійсністю, властивостями дій, предметами, правилами поведінки.
З набуттям та збагаченням життєвого досвіду у дитини починає проявлятися прагнення до самостійності. Діти прагнуть самостійно їсти, гратись, можна помітити, як вони напружують свої сили, щоб подолати перешкоди. Але їхні дії ще надто імпульсивні, слабо контролюються і не складають свідомої цілеспрямованої діяльності. У цей період можуть виникнути протиріччя між можливостями та потребами дитини. Їх повинні вирішити дорослі. Бажано не робити будь-що за дитину, а спільно з нею, допомагаючи і даючи простір її самостійності.
Культурно–гігієнічні навички
Умивання. У дітей продовжують формувати навички умивання, нагадують про необхідність засукувати рукава, перед тим, як мити руки, допомагають це зробити. Дитину вчать нахилятися у процесі умивання, показують, як намилювати руки, як мити їх, слідкують, щоб діти добре змивали мило водою. Поступово дитині пропонують самостійно відкривати кран з водою, слідкуючи за силою струменя, пояснюючи, чому необхідно воду відкривати тоненьким струменем. Також дітей привчають до правил користування рушником. Діти повинні навчитися знаходити свій рушник, користуватися тільки своїм рушником, ретельно висушуючи руки та обличчя.
Догляд за зовнішнім виглядом. Дітям треба постійно нагадувати, що треба слідкувати за своїм зовнішнім виглядом, даючи нескладні вказівки: «Подивись у дзеркало, чи гарна у тебе зачіска? Що треба зробити? Що для цього потрібно?», «Подивись на себе, чи гарно ти виглядаєш?». Дорослі звертають увагу малюка на охайність у одязі, нагадують про необхідність користування носовою хустинкою тощо. У вихованців формують емоційно негативне ставлення до бруду, бажання завжди прагнути бути охайним і чистим. Під час туалету заохочують самостійні спроби дітей проситися на горщик, спокійно сидіти до позитивного результату.
Прийом їжі. У вихованців формують навички самообслуговування: привчають самостійно сидіти за столом, охайно пити з чашки, їсти ложкою суп з хлібом. З другого півріччя навчаємо малюка користуватися серветкою, дякувати за їжу, після їжі ставити стілець на місце під столом.
Одягання. Дитину привчають брати активну участь у роздяганні (знімати шапку, штанці, панчохи, взуття, шкарпетки) та одяганні (натягати панчохи, взуватися, одягати шапку). Також слід вчити дитину, що одяг слід знімати та одягати у певній послідовності, охайно складати її у спеціально відведене місце.
Сон. У дітей продовжують формувати навички швидкого засинання, поступово переводячи з другого півріччя на одноразовий денний сон.
Культура діяльності
Дотримання режиму. Поступово у дітей формують звичку до режиму дня: засинати і прокидатися, вставати, здійснювати гігієнічні процедури, їсти, гратися, гуляти на свіжому повітрі, займатися з дорослими тощо у спеціально відведений для цього час. У спілкуванні з малюком, йому слід пояснювати: «що ми зараз будемо робити», «чому не можна йти гуляти до того, як поснідали», «що слід зробити перед сном» тощо.
Перші ігрові навички та елементи праці. Дітям слід показувати ігрові дії, які можна виконувати з різними іграшками, пояснюючи їх. Необхідно привчати дитину до того, що вкладати спати чи годувати можна не тільки ляльку, а й зайчика, ведмедя та інші іграшки. Слід вчити дитину виявляти турботливе ставлення до іграшок. У процесі ігор спонукати дитину до повторення трудових дій, які вони щоденно спостерігають у своєму житті (мама миє посуд, сервірує стіл, годує дитину, переодягає тощо). Також продовжують роботу з розвитку дрібної моторики пальців рук, організовуючи пальчикові ігри.
Підтримання порядку в діяльності та правила поводження з речами. Протягом першого півріччя другого року життя слід закріплювати уміння самостійно сідати на стілець, слідкувати за порядком у оточуючому середовищі, формувати навички підтримання чистоти та наведення порядку в іграшках. Вихованців привчають до того, що з іграшками, особистими речами, речами загального користування слід поводитись бережливо, використовувати за призначенням, класти їх на місце.
Уміння керувати власною поведінкою. Дітей вчать не тільки розуміти слова «неможна», «можна», «треба», а й діяти відповідно до цих вимог.
Культура спілкування
З дорослими. Дорослі повинні спонукати дитину до мовленнєвого спілкування, розвивати активне мовлення як засіб спілкування з оточуючими. Для цього необхідно давати дитині взірець мовлення, розвиваючи наслідування, удосконалюючи вимову. Також слід привчати малюка говорити спокійно, тихо поводитися у суспільних місцях, слухати дорослого, виконувати його доручення або прохання. Також дорослим доцільно закріплювати уміння дітей вітатися, прощатися, дякувати. У спілкуванні з оточуючими людьми дитину потрібно вчити відгукуватися на емоційний стан дорослого.
На другому році життя час розпочинати роботу з формування уміння спостерігати за працею дорослих, формувати бажання допомагати їм.
З однолітками. Привертаючи увагу дитини до однолітків, формують уміння пожаліти іншу дитину, радіти разом з нею, ділитися іграшками. Дітей вчать грати, не заважаючи один одному, просити іграшки, дружньо грати. Дорослим необхідно стимулювати прагнення вихованців переходити від дій сам-на-сам до дій поруч, заохочують короткочасні спільні дії дітей.
|
